Профспілковий рух має довгу і багату історію, уходячи корінням ще в XIX століття, саме тоді стали формуватися перші такі добровільні об’єднання в результаті протистояння робітників і роботодавців.

        Перший профспілковий орган було створено в Англії і згодом він почав поширюватися по всій Європі і далеко за її межі. За часів СРСР роль таких організацій була номінальною, тоді профкомітети здійснювали лише нагляд за розподілом путівок в будинки відпочинку і санаторії і завідували грошовою допомогою. Але по факту вони були нерозривно пов’язані з владою і служили інтересам насамперед комуністичної партії, а ніяк не трудящіх. І тільки лише в 1978 році була зроблена, на жаль, невдала спроба створення незалежної профспілкової організації, наслідком чого стали переслідування її ініціаторів і членів.

        З тих пір минуло більше 40 років, Україна отримала Незалежність і свободу в цих питаннях, однак тенденція перешкоджання формуванню і функціонуванню таких НППО як і раніше має місце. Для прикладу звернемося до досвіду НППО Павлоградвугілля, який було створено в 2017 році працівниками ДТЕК Павлоградвугілля з метою захисту інтересів і прав шахтарів. І з самого початку з боку компанії профспілка зазнає жорсткий пресинг – звільняють лідера і членів НППО з надуманих причин, безпідставність чого в кількох випадках вже довів український суд.

        Не можна не сказати, що в статті 5 «Заборона дискримінації за ознаками належності до профспілок» Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» говориться, що «… належність або неналежність до профспілок не тягне за собою будь-яких обмежень трудових, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, гарантованих Конституцією України, іншими законами України. Забороняється будь-яке обмеження прав чи встановлення переваг при укладанні, зміні або припиненні трудового договору у зв’язку з належністю або неналежністю до профспілок чи певної профспілки, вступом до неї або виходом із неї». Звільнення будь-якого члена НППО без узгодження з самим профспілкою є грубим порушенням конституційних прав робітників і порушенням Закону Україні.

        У цьому ж законі стаття 13.1 «Професійні спілки, їх об’єднання та організації роботодавців, їх об’єднання» зобов’язує роботодавця сприяти роботі профспілки і взаємодіяти з ним на принципах соціального діалогу, тобто НППО Павлоградвугілля повинна всіляко підтримуватися власником, або їм хоча б не повинні заважати робити свою справу – захищати права робітників. При цьому профспілці досі не надано робочого кабінету і не перераховуються профвнески, розмір яких встановлений колективним договором.

        Відповідно до частини шостої в редакції Закону № 4719-VI від 17.05.2012, профспілка має право здійснювати контроль за виплатою заробітної плати, додержанням техніки безпеки праці на шахтах, створенням безпечних умов для діяльності, а в разі виявлення загроз для життя членів профспілки вимагати припинення робіт і усунення проблем. Ключовим тут є визначення «членів профспілки», в контексті чого відразу стають зрозумілими поспішні звільнення гірників, які стали членами НППО. Адже якщо в шахті немає працівників профспілки, то, на думку адміністрації, і контролювати профспілці нікого, а значить, питання техніки безпеки, дотримання Законів про працю, нарахуванні зарплат та інших чутливих для власника моментів можна залишити за «кишеньковими», повністю залежними від нього профорганізаціями.

        У зв’язку з цим навряд чи можна дивуватися тому, що відновлених за рішенням суду робочих, раніше звільнених через приналежність до НППО, продовжують не допускати до роботи. Це питання залишається болючим і актуальним, вимагаючи найпильнішої уваги правоохоронних органів, які повинні дати об’єктивну оцінку подібним діям адміністрації ДТЕК.