Так, пам’ятаю цей день. Суддя при дослідженні доказів просто спала. В цей день мої вимоги були частково задоволені. Суддя з економила ДТЕК Павлоградвугілля кошти. Визнала, що порушенні мої Конституційні права, але відмовила у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Саме з вини підприємства.
Чому тут дивуватися, суди, прокуратура, поліція тупо покривають порушників (посіпак олігарха) закрили кримінальні провадження.
Знайомтесь, це (спляча) суддя славнозвісного Павлоградського міськрайонного суду в Дніпропетровській області. Уляна Болдирєва.
Така поведінка судді це ганьба, це сором судової гілки влади. Такі судді не мають права носити мантію. Вони приймають рішення від імені України
30 червня 2021 року Михайлюк Олексій Вікторович звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про визнання дії, бездіяльності генерального директора Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» Вороніна С.А. такими, що порушують Конституцію та Рішення Коституційного Суду, зобов’язання вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Згідно уточнених позовних вимог позивач просить:
-визнати дії, бездіяльність генерального директора Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» Вороніна С.А. такими що порушують статтю 59 Конституції України, Рішення Коституційного Суду № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року, в частині недопущення до роботи постійно діючої комісії з працевлаштування для ознайомлення з вакансіями по підприємству ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позивача разом з представником,
-визнати незаконними та скасувати накази
-стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з недопущенням до роботи та недопущенням разом з представником до участі в комісії з працевлаштування для ознайомлення з запропонованими вакансіями.
-стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову Михайлюк О.В. посилається на те, що рішенням суду від 2019 року у справі № 185/8173/17 його було поновлено на роботі у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Керівником ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Вороніним С.А. рішення суду умисно не виконувалось, а саме позивача не допускали до ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та до подальшої процедури поновлення на роботі у присутності його представника . Позивач бажає приймати участь у постійно діючій комісії з працевлаштування та ознайомитися з запропонованими вакансіями тільки разом зі своїм представником, оскільки має на це право, підтверджене рішенням Конституційного Суду України № 23-РП/2009 від 30 вересня 2009 року.
Враховуючи неправомірні дії відповідача, які полягають у недопущенні позивача разом з представником для ознайомлення зі списком вакантних посад на підприємстві, позивач вважає, що він не міг приступити до роботи на підприємстві з вини відповідача, а тому з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням допустити його до участі у процедурі поновлення на роботі разом з представником. Згідно наведеної позиції Конституційного Суду, позивач самостійно вирішує, чи потребує він юридичної допомоги у трудових правовідносинах, зокрема при проходженні процедури поновлення на роботі, також позивач самостійно обирає захисника своїх прав у тому числі і з метою попередження можливих порушень чи незаконних обмежень його прав. Право позивача на правову допомогу не може бути обмежене на підставі того, що трудовим законодавством не передбачено обов’язкової участі представника у процедурі поновлення на роботі.
Тому суд приходить до висновку, що ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було порушено право позивача на правову допомогу, передбачене частиною 1 статті 59 Конституції України у період з 08 травня 2019 року по 30 серпня 2021 року.
Зважаючи на зазначену позицію Верховного Суду та зміст статті 235 Кодексу законів про працю України вимушеним прогулом слід вважати період часу, протягом якого працівник не виконував своїх трудових обов’язків виключно з вини роботодавця, незалежно від власної волі, з причини порушення роботодавцем його трудових прав. Перелік цих порушень наведений у статті 235 Кодексу законів про працю України.
Ознайомлюючись з відео доказами суддя просто проспала.
Також суддя не дотримались основного закону, ряду статей основного закону, рішень Конституційного суду України. Відмовила позивачу, стягнути з підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В свою чергу Конституційний Суд України наголосив, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав. Наведене опосередковано підтверджується унікальним значенням людської гідності в Конституції України, за якою, зокрема, людина її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68).
(абзац шостий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).
Рішення Великої палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 12 розділу І Закону України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України“ від 28 грудня 2014 року № 76‒VIII від 22 травня 2018 року № 5-р/2018
Людина є скарбом Природи, звідки й походять притаманні людині за народженням права і свободи, тобто ті, що природні. Людська гідність як джерело всіх прав і свобод людини та їх основа є однією із засадничих цінностей українського конституційного ладу. Із статті 3 Конституції України випливає обов’язок держави забезпечувати охорону та захист людської гідності. Такий обов’язок покладено на всіх суб’єктів публічної влади. Верховна Рада України, ухвалюючи закони, має гарантувати належний захист та реалізацію прав і свобод людини, що є однією з умов забезпечення людської гідності як природної цінності. Своєю чергою, суди мають тлумачити юридичні норми так, щоб під час їх застосування це ні в якому випадку не завдавало шкоди людській гідності.� (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини)
Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 01 березня 2023 року. пастановив;
За змістом статті 64 Конституції України конституційне право кожного на правову допомогу не може бути обмежено. Відповідно до Основного Закону України положення кожен має право на правову допомогу (частина перша статті 59).
Конституційне право особи на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина.
У відповідності до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність
Отже колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії та бездіяльність ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у період з травня 2019 року по 30 серпня 2021 року призвели до обмеження права Михайлюка О. В., передбаченого частиною першою статті 59 Конституції України, що потягло обмеження прав позивача на подальше працевлаштування.
Ось такі вони олігархічні, реформовані, сплячі суди України!
Прес-служба НППО