Не встигли попрощатися з тими, хто загинув під час вибуху на донецькій шахті ім. Засядька, як на вугільних підприємствах Луганщини сталося відразу кілька аварій з людськими жертвами. Така трагічна постійність починає лякати. Самі гірники називають різні причини цієї ситуації.
Вони, наприклад, передусім звинувачують керівників, на яких покладено відповідальність за створення безпечних умов праці. Посадовці, у свою чергу, всі аварії пояснюють природними катаклізмами, які, мовляв, важко передбачити та ще важче запобігти їм.
— Класична глибина розробки вугілля довгі роки залишалася на рівні 600—800 метрів. Саме на цих глибинах здійснювала свої дослідження і розрахунки наука. Сьогодні багато шахт добувають паливо на глибині 1000 метрів і більше, — каже начальник територіального управління Держгірпромнагляду Георгій Басакін. — На жаль, ця глибина поки що не вивчена.
Перед ученими сьогодні стоїть завдання знайти досконалішу техніку безпеки видобутку вугілля. В Америці, наприклад, вугільний пласт спочатку використовують як родовище газу. Перш ніж приступити до розробки палива, з нього спочатку «виганяють» метан. У нас усе навпаки. Заряджаємо вибої дорогою технікою, а потім починаємо боротися із загазованістю. У Донбасі вугільні пласти малопотужні, тут неможливо довести газ до безпечної концентрації, як роблять американці. Потрібна своя технологія. На жаль, на гірничу науку уряд виділяє дуже мало коштів.
Голова НПГ шахти ім. Баракова ВАТ «Краснодонвугілля» Дмитро Калитвинцев дотримується іншої думки. У червні 1991 року, каже він, у результаті скупчення газу і вибуху на шахті загинуло 73 гірники. У березні 2000 року вибух метану забрав життя 80 і серйозно травмував 7 гірників. Урядова комісія дійшла висновку, що виною величезної втрати людських життів стало порушення техніки безпеки. У 2000-му, наприклад, проводилися зварювальні роботи, що категорично заборонено.
— Щоб одержати нормальну зарплату, робітникам доводиться порушувати техніку безпеки, — констатує Дмитро Калитвинцев. — Але що більше гірники працюють, то більші апетити у власників. Якщо, скажімо, у 1999 році на 2,5-тисячний колектив шахти план становив 610 тис. тонн на рік, то вже в 2007-му цей само колектив, на 500 чоловік менший, повинен видати на-гора 1 млн. 100 тис. тонн вугілля. А проектна потужність підприємства — менш як 700 тис. тонн. Валовий дохід ВАТ «Краснодонвугілля» за перше півріччя становив 1 млрд. 110 млн. грн., що на 15,8% більше, ніж торік, а фонд заробітної плати збільшився лише на 1%., тоді як мінімальна зарплата по Україні зросла на 21%. Гірники заради заробітку не щадять себе. А керівники підприємства це використовують у своїх інтересах. Ось останній приклад. 9 листопада в магістральному відкаточному штреку проводилися підривні роботи. Це нормальний виробничий цикл, якщо дотримуються правил безпеки. Однак на вихідному струмені перебували робітники ділянки № 5, яких не вивели в безпечне місце. Вони змушені були працювати і дихати продуктами горіння, що дуже токсичні. Під загрозу поставили здоров’я і життя гірників. За цим випадком порушення техніки безпеки наша профспілка звернулася до прокурора Луганської області, але у відповідь не надійшло ніякої реакції. Мало того, 13 і 14 листопада робітники цієї ділянки знову опинилися на вихідному струмені й знову ризикували життям. Ми зверталися до різних інстанцій. Жодних змін поки що не відбувається.
Алла АНТІПОВА