Заступник голови ЛОО «Чайка», голова міської організації «Чайка» Мартьянова Тетяна подала судовий позов до Луганської обласної ради щодо неправомочності прийняття рішення про затвердження тарифів на воду, оскільки повноваження на затвердження місцевих тарифів має тільки місцева громада через місцеву раду (виконком).
Справа в тому, що собівартість добування та транспортування води до міст і сіл на Луганщині відрізняється в декілька разів. Наприклад, за цінами 2009 р. від 14 грн. на півдні до 4 грн. в обласному центрі. А обласна рада затвердила своїм рішенням єдиний для всіх тариф 6,66. Тобто, жителі північно-східної та центральної частин області оплачують вартість води безводних південно-західних районів. Ця зрівнялівка не стимулює розвиток водопостачання південно-західних районів області, приховує таку сторону, як необхідність дотації водопостачання цих безводних районів за рахунок бюджету. Тобто, штучно завищені тарифи прикривають безгосподарність посадовців з обласної ради та прагнення новоявлених концесіонерів ТОВ «Луганськвода» зібрати неправомірно з населення коштів більше, ніж це було б за економічно обґрунтованими тарифами. За нашою інформацією, рішень місцевих громад делегувати обласній раді повноваження на затвердження єдиних тарифів не було.
І ось вперше через суд громадяни запросили відповідні документи, що стосуються дещо темної сторінки минулих стосунків між міськими, районними радами та обласною радою. А саме: на яких підставах десь в 2005 році без погодження з місцевими громадами обласній ради було передано все майно місцевих водоканалів. Якщо такі відповіді будуть надані суду, тоді перед громадськістю відкриються цікаві сторінки, як придушувалося місцеве самоврядування і народжувалися місцеві монополії. Адже це – умови, що можуть породити корупцію.
Можливо, такі відносини між місцевими радами і обласною радою щодо перерозподілу права на розпорядження майном місцевих громад, були і в інших областях.
Просимо відгукнутися і поділитися досвідом вивчення такого явища.
Голова ЛОО «Чайка»
Лариса Заливна