29 липня 2010 року, в УНІАН відбулася прес-конференція представників профспілок України, під час якої були названі факти порушень прав працівників вугільновидобувної галузі, оприлюднена схема нарахування зарплат шахтарям, яка порушує норми законодавства України та вимоги МОП, озвучені суми недоврахувань заробітної платні гірникам та задекларовані подальші дії, зокрема, на осінь 2010 року.

Участь взяли: голова Конфедерації вільних профспілок Луганської області Микола Козюберда, голова незалежної профспілки гірників шахти ім. Баракова (м. Краснодон), голова місцевої профспілки м.Краснодон та Краснодонського району Дмитро Калітвєнцев, голова незалежної профспілки гірників шахти «Княгининська» ДП Донбасантрацит (м.Красний Луч) Геннадій Папін, заступник голови Національного форуму профспілок України Григорій Кабанченко.

Через невірні розрахунки гірники недоотримали за півроку суму, рівну 2,2 зарплатам

За даними Конфедерації вільних профспілок Луганської області, на сьогоднішній день, на шахтах Луганщини, тарифна ставка робітника 1-го розряду поверхні все ще вираховується, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на рівні 630 грн., яка була встановлена на 01.07.2009 року. Але, як відомо, у 2010 році роботодавець зобов’язаний був встановити розміри тарифних ставок: з 01 січня з розрахунку 869 грн. мінімальної заробітної платні, з 01 квітня — з розрахунку 884 грн., а з 01 липня — з розрахунку 888 грн.

Таким чином, діючий розмір денної тарифної ставки робітника 1-го розряду складає 95,28 грн., хоча з 1 липня поточного року мав би бути встановлений у розмірі 134,10 грн.. Це фактично означає, що такий працівник недоотримуе 38,82 грн. гарантованого державою рівня мінімального тарифу оплати праці. Робітник 2-го розряду недоотримуе 39 грн., оскільки розмір його денної тарифної ставки складає 103,8 грн., замість 142,8 грн.

Загалом, за підрахунками Конфедерації профспілок Луганської області, в результаті незабезпечення з боку роботодавців гарантованого державою мінімального тарифу оплати праці, за шість місяців поточного року гірники неправомірно були позбавлені 2,2 місячних зарплат. На одній лише на шахті «Ніканор-Нова» за перше півріччя втрати фонду оплаті праці шахтарів на підземних роботах склали більше 29,5 млн. грн..

Замість законних 6 годин, українські шахтарі вимушено працюють по 9-Ю годин

Конфедерація Вільних профспілок Луганської області, вивчаючи питання оплати робочого часу на вугледобувних шахтах в Луганській області виявила невідповідність зафіксованого роботодавцем робочого часу гірника у порівнянні з тим, який він фактично проводить на території підприємства — адже, замість визначених 6 робочих годин українським шахтарям, насправді, доводиться працювати 9,5-10 годин, які не вважаються робочим часом.

Це випливає з того, що по-перше, згідно встановленого режиму організації роботи шахти всі робітники з повним робочим днем під землею в установлений час зобов’язані прибути на територію шахти, з’явитися в «офісну» кімнату своєї дільниці (цеху) та бути присутнім на отриманні змінного наряд-завдання, пройти щоденний інструктаж з охорони праці, переодягтися у спецодяг — для цього відведено час від 45 хвилин до 1-ї години. По-друге, час спуску шахтарів у кліті в шаху і час їхнього пересування шахтою до безпосереднього робочого місця займає від 40 хвилин до 1,5 години і більше, стільки ж часу необхідно на зворотній шлях. По-третє, по виїзду з шахти робітники-гірники зобов’язані відмітитись (здати виїзний жетон) про свій виїзд з шахти, пройти у гардеробну, переодягнутися та прийняти душ — для цього відведено час від ЗО до 45 хвилин.

Таким чином, час перебування робітника на земній поверхні шахти до спуску в шахту і після виїзду з шахти є часом вимушеного обов’язкового щоденного перебування на виробництві, однак, жоден роботодавець не здійснює оплату цього часу у повному обсязі.

З огляду на це, профспілки вважають, що час, який шахтарі проводять на поверхні (на території підприємства) і витрачають на підготовку до робочого процесу, а також час, який витрачається на те, щоб дістатися до робочого місця має бути визначений як оплачуваний робочий час.

В результаті цього, шахтарі, які працюють під землею, втрачають у середньому до 16,7% зарплати та майбутніх нарахувань до пенсії, оскільки їм не зараховується час перебування на надземній території шахти.

 «Гірники повинні отримувати доплату за 3,5-4 години, котрі вони вимушено проводять на виробництві, — зазначає Дмитро Калітвєнцев. В ідеалі, ці години повинні вважатися понадурочними та оплачуватися за подвійним тарифом. Однак, ми розуміємо, що бюджет держави не витримає такого додаткового навантаження. Тому, компромісним варіантом вирішення проблеми має бути збільшення заробітної платні шахтарів в середньому на 30% відсотків». При цьому профспілкові лідери наголошують, що роботодавець повинен здійснювати оплату праці шахтарів за час вимушеного перебування у шахті на рівні тарифної ставки робітника з повним робочим днем під землею, а не у зменшеному розмірі — на рівні тарифної ставки робітника 1-го розряду поверхні, як це є зараз.

До зловживань з процедурами нарахування зарплати додається заборгованість із її виплатою. Безпосередньо працівникам галузі Мінвуглепром заборгував 66,6 млн. грн.

Загальні Проблеми працівників вугільної промисловості

Вугільновидобувна галузь залишається національним лідером за кількістю і гостротою соціально-економічних проблем. Луганська область посідає друге місце (після Донецької) за кількістю порушень трудових прав працівників шахт серед регіонів України.

Загалом, можна окреслити наступні найбільш гострі проблеми вуглевидобувної галузі, які вимагають нагального вирішення. По-перше, в гірничій галузі існує одна із найбільших у країні заборгованість із виплати зарплати.

По-друге, спостерігається системне цілковите або часткове невиконання законів України «Про підвищення престижності шахтарської праці», «Про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати», про «Державний бюджет України на 2010 рік», домовленостей за Генеральною і Галузевою угодами, колективних договорів щодо дотримання техніки безпеки, соціально-економічного забезпечення працівників, своєчасного введення тарифних ставок і посадових окладів, що розраховуються на підставі законодавче визначеної мінімальної зарплати тощо.

По-третє, застаріла система нарахування зарплати. На українських шахтах діє стара радянська — відрядно-преміальна -схема нарахування зарплати, за якої можна працювати і день, і ніч, але так і не виконати плану і одержати зарплату в 2 рази меншу, ніж належить за законом. Крім того, ця система не дозволяє враховувати вимушені простої гірників, пов’язані з викидами газу, обвалами та іншими аварійними ситуаціями на шахті.

По-четверте, неефективна система охорони праці на українських шахтах, де аварійність до сьогодні залишається найвищою у Європі.

По-п’яте, висока собівартість продукції та тісно пов’язана з нею хронічна дотаційність галузі, які посилюються в умовах зростання цін на енергоносії, водопостачання, паливно-мастильні матеріали, обладнання, інші допоміжні матеріально-технічні цінності.

По-шосте, неефективний і часто глибоко непрофесійний та злочинно орієнтований менеджмент вуглевидобувних підприємств.

З огляду на це, профспілки уже більше двох років намагаються привернути увагу влади до проблем галузі.

«Такими своїми діями, а швидше бездіяльністю, роботодавці порушують Закон України «Про державний бюджет», Закон України «Про оплату праці» та Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці», що є недопустимим. Найбільше вражає те, що вищі органи влади та Прокуратура жодним чином не реагують на ці порушення, — зазначає Микола Козюберда. Та ми, як представники інтересів робітників гірничих спеціальностей не можемо не бити на сполох. В соціальній, правовій державі, якою позиціонує себе Україна, має бути забезпечено цілковите дотримання законних трудових прав шахтарів, особливо враховуючи той факт, що гірничовидобувна галузь демонструє стійкість до кризових явищ і здатна забезпечити надійний фундамент для енергобезпеки нашої держави. Сьогодні доля понад 1 млн. українців напряму залежить від успішності (функціонування галузі, оскільки більш, ніж 250 тис, наших співвітчизників є працівниками на різних вуглевидобувних підприємствах країни».