К Конституционной Ассамблее

На цей час треба ставити питання про розгортання шаленого наступу олігархічної влади на народ.

Прояви: 

1 – Загроза прийняття Трудового Кодексу України, де кожне з олігархічних угрупувань тисне на найманого працівника, дрібного бізнесмена ( це власники, рекетирські угрупування за всіма бізнесовими структурами, виробнича і місцева адміністрація, всілякі фонди начебто соціального захисту, начебто контролюючі структури, ті ж суди і т.д.). Держава не тільки мовчить, а ще й додає можливостей до переходу в країні до рабської праці і утримання вільних громадян в ярмі рабів. Продовження цього курсу на надексплуатацію в промислових регіонах країни призведе до такої напруги, що завтра народ почне вимагати фюрера.

2 – Безпрецедентний наступ ЖКГ ( ті ж підпільні та напівкримінальні бізнес-структури під прикриттям ЖКГ) на населення. Ви ж подивіться, що робиться: готується десь 110 нових законопроектів або змін до чинних нормативно-правових документів в ЖКГ, які роблять громадянина безправним і беззахисним перед свавіллям комунальних рейдерів, які рядяться під ЖКГ. Продовження курсу на перетворення громадянина у вічного квартиранта в своєму житлі з вічними боргами, які він не може сплатити, призведе до зростання зубожіння десь не менше 46% населення та до значного збільшення декласованого прошарку за рахунок більше молодих людей, а від них – поповнення злочинного світу.

3 – Подавлення громадянина, який ще може щось собі заробити в малому бізнесі: податкова система, збільшення рогаток на шляху розвитку бізнесу, безробіття, особливо в сільських місцевостях, депресивних зонах і взагалі в містечках поза великими промисловими центрами. У нас таких — більше 50 населення. Розблокувати закони, зробити ставку на „середнього українця” – шлях, аби не перетворювати життя цих людей в жалюгідне існування, при якому вони і готові стати рабами в своїй країні ( або заробітчанами за кордоном).

 4 – Шалена приватизація землі, яка за своїми наслідками нищить повністю націю. Одних полишають без своїх законних паїв і залишають на вимирання, інших викидають з будинками, бо вони вже з якогось неясного моменту „на приватизованій території”.

Спільне у всіх цих бідах те, що держава віддала весь народ оптом і вроздріб на наругу олігархам ( тобто політикам явним або тайним) та найнятим ними бандитам.

Я розумію, що ми над усе повинні говорити про Конституцію і конституційний процес разом з виборчим законодавством, і обома руками саме за це голосую.

Але тут є велика нагода подати голос знизу, від громади, від народу, про те, що така держава приречена. Що якщо ті ж самі олігархи думають далі працювати в цій країні, мати стабільність і пристойні, постійні, але не за принципом „урвать куш” доходи, то треба вже зараз не допустити такого шаленого прориву на народ, який готується наразі через прийняття антинародних законів

Чи можна голосувати за них? 17 січня маємо не вибори президента, маємо вибори панів над собою – чи тих, чи сих, але не народних висуванців. Як не допустити їх до влади? Ще є час подумати.

Але щоденно треба робити одне і те ж : не допустити легітимізації наступу соціально безвідповідального, здирницького політбізнесу на народ як феномену злісного невиконання державою своїх функцій.

Лариса Заливна