Знайомтесь це недореформованні судді Верховного Суду, ставленики олегархату ( це моя особиста оцінка і судження) https://uk.m.wikipedia.org/…/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0…
дуже гарно розповідають ЗМІ про права і свободи. Але їх розмови суперечать прийнятим рішенням.

Якщо Ти шістка олігарха, беніфіціара ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» тоді тобі можно порушувати права і свободи гарантовані Конституцією України та висновками Конституцвйного суду України, поліція, прокуратура, СБУ, офіс генерального прокурора, офіс президента закриють на все очі.

Позивач звертався письмово весь час, коли його не допускали до комісії з працевлаштування з представником, до вищезазначених органів, так і не отримав належного захисту і відновлення гарантованих Конституцією прав.
Звичайний громадянин або громадський діяч, у разі порушення Конституції і висновків рішення Конституційного суду України, отримав би підозру від ф,СБУ, за ст. 109 ККУДії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади та за ч.4 ст. 382 ККУ Умисне невиконання службовою особою рішення Європейського суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України та умисне недодержання нею висновку Конституційного Суду України — защо отримав би від 3 до 8 років позбавлення волі.

На мою особисту думку, що порушення ст.59 Конституції України та висновків рішення Конституційного суду, знущання над працівником, людиною, є не як повалення конституційного ладу. Але генеральний директор ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Воронін С.А, головний головний спеціаліст з персоналу Бахмет та головний юрисконсульт Моловик Д.А.,судді не понесуть жодного покарання.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач) https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=3071084499666822&id=100002959061962, Білоконь О. В., https://zib.com.ua/ua/pda/138937.html Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В. https://m.youtube.com/watch?v=uK90zDVLOt8
учасники справи №185/5224/21;

позивач – Михайлюк Олексій Вікторович,
відповідач – приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника Михайлюка Олексія Вікторовича – Мікеріна Михайла Миколайовича на ухвалу Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Демченко Е. Л., Ткаченко І. Ю., від 27 вересня 2022 року, постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Демченко Е. Л., Ткаченко І. Ю., від 03 листопада 2022 року та за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Болдирєвої У. М. від 01 березня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року.

У червні 2021 року Михайлюк О. В. звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про визнання дій та бездіяльності неправомірними, визнання незаконними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 січня 2019 року у справі № 185/8173/17 його було поновлено на роботі у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Позивач вказував, що керівником ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» рішення суду умисно не виконувалось, його не допускали до ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та до подальшої процедури поновлення на роботі у присутності його представника Мікеріна М. М.

Позивач вказував, що бажає приймати участь у постійно діючій комісії з працевлаштування та ознайомитися з запропонованими вакансіями разом зі своїм представником. Враховуючи неправомірні дії відповідача, які полягають у недопущенні його разом з його представником для ознайомлення зі списком вакантних посад на підприємстві, позивач вважав, що він не міг приступити до роботи на підприємстві з вини відповідача. Позивач просив визнати дії, бездіяльність генерального директора ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» Вороніна С. А. такими, що порушують статтю 59 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2009 від 30 вересня 2009 року в частині недопущення до роботи постійно діючої комісії з працевлаштування для ознайомлення з вакансіями по підприємству ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» позивача разом з представником; визнати незаконними та скасувати накази № 1413 від 20 травня 2019 року, № 1445 від 24 травня 2019 року, № 1472 від 27 травня 2019 року; стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з недопущенням до роботи та недопущенням разом з представником до участі в комісії з працевлаштування для ознайомлення з запропонованими вакансіями з 24 квітня 2019 року по 30 серпня 2021 року включно у розмірі 537 583, 10 грн та стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у відшкодування моральної шкоди 250 000, 00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами;

Дійшовши висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого частково погодився й суд апеляційної інстанції, виходили із того, що позивачем доведено факт заподіяння йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди, про що свідчать досліджені письмові докази у справі, зокрема численні звернення позивача у період з 17 травня 2019 року
по 03 червня 2021 року до відповідача з метою вирішення питання щодо участі його разом із представником у питанні працевлаштування, допуску позивача із представником на засідання постійно діючої комісії з працевлаштування для ознайомлення з вакансіями ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (т. 1, а. с. 24-42), заяви від 15 серпня 2019 року та 06 квітня 2020 року щодо надання перепустки (т. 1, а. с. 43, 44).
30 серпня 2021 року позивача було допущено до участі у комісії з працевлаштування для ознайомлення з вакансіями по підприємству разом з представником.

За змістом статті 64 Конституції України конституційне право кожного на правову допомогу не може бути обмежено. Відповідно до Основного Закону України положення кожен має право на правову допомогу (частина перша статті 59).

Конституційне право особи на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина.
У відповідності до частини другої статті 60 ЦПК України під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність
Отже колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії та бездіяльність ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у період з травня 2019 року по 30 серпня 2021 року призвели до обмеження права Михайлюка О. В., передбаченого частиною першою статті 59 Конституції України, що потягло обмеження прав позивача на подальше працевлаштування.
Але звертаю вашу увагу, що суди всіх інстанцій умисно, не зазначають про недотримання генерального директора ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» Вороніна Сергія Анатолійовича, рішення Конституційного Суду України. Так як за це передбачено кримінальну відповідальність.

У той же час колегія суддів звертає увагу, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Колегія з 5 суддів верховного суду, не зважають на час який позивача не допускали до комісії. Який становить 2 роки 3 місяці, тобто 27 місяців. Конституційні права позивача грубо порушувало ПрАТ ДТЕК «Павлоградвугілля». Позивачу необхідно було весь цей час докладати не малих зусиль, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Собі ці держиморди, якщо б їх незаконно звільнили або не допускали всупереч Конституції України , вимагали б мабуть не один мільон. Їм встановили захмарні зарплати, з метою уникнення корупції, але їм сук@м все мало.

Виходячи із вказаних критеріїв, а також встановлених судами обставин справи, зокрема поведінки обох сторін конфлікту, колегія суддів вважає, що достатнім, співмірним і розумним розміром відшкодування завданої позивачу моральної шкоди буде 40 000 грн.

Нам не страшні московські воші. Страшніші українські гниди. А ще страшніші є олігархічні судді, суду України.